естафета "Три запитання..."

От і до мене дійшла черга взяти участь у грі-естафеті "Три запитання для рукодільниці"

Передала мені її Оксаночка із блогу At my leisure time.. (обов"язково зайдіть до неї в гості, якщо ще там не були. для мене її роботи з різноманітними шовчиками - це щось з області фантастики). Суть гри мабуть уже всім відома, але нагадаю: картинка передається трьом рукодільницям, які відповідають на задані їм три запитання. Тоді три запитання дають вони і передають естафету далі трьом рукодільницям.

 Ось запитання, які я отримала від Оксани:
1. Яким видом рукоділля ви займаєтесь і чому вибрали саме його? Як давно і чому ви прийшли до того, що виникло бажання робити щось власними руками?
Ну.. я спробувала дуууже багато видів рукоділля :). Зараз, мабуть, основний час я присвячую вишивці. Оскільки я дуже емоційна людина, то це те, що мене заспокоює і приводить до рівноваги. Плюс - це не займає багато місця, що для мене є актуальним. Інколи щось шию - якісь дрібнички, рідше - одяг.
Вперше я спробувала робити щось руками ще в 4 роки. Моя мама завжди багато в"язала і звичайно я теж хотіла спробувати. З її допомогою я в 4 роки зв"язала шарф для пупса. Він був може 1.5см Х 5см, але я страшенно ним гордилась. Правда, на тому моє в"язання і закінчилось ( хоч був ще светр в школі і шапка в універі). Одна бабуся багато вишивала, але тоді це були базарні акрилові нитки диких кольорів і вони мене геть не надихали, тому вишивку я навіть не розглядала. Інша - шила. А в 5 класі я за компанію з подругою, пішла в художню школу. Вона її покинула через 2 місяці, а я залишилась і навіть закінчила з відзнакою. Там я познайомилась із різноманітними видами рукоділля і тоді зрозуміла, що це те, що буде зі мною завжди. Після школи я знала точно, що професію оберу творчу. Так я стала модельєром-конструктором. Правда, з одягом в мене не склалось і працюю я, одягаючи вікна і кімнати - дизайнером в салоні штор.
 А до вишивки я прийшла несподівано. Я працювала в великому меблевому центрі і в нас там є багетка. Одного разу туди принесли оформити "Малюка" від Золотого Руна. А оскільки я була вагітна, то просто захворіла ним. Грошей, щоб купити готову картинку я не мала, а на набір потратитись могла. Я почекала ще півроку і бажання не зникло. Терезочці було три місяці і я мала трошки часу на себе. Тоді я купила цей набір і вишивала його місяць. Єдине, що я знала про вишивку - це те, що хрестики мають бути в один бік :). Але справилась і просто захворіла нею. Ось мій малюк:

Не скажу, що багато часу присвячую хоббі. Я роблю щось тільки тоді, коли дійсно є натхнення, а тому, що "треба закінчити" я не можу.


2. Яка найсмішніша чи дивна  історія, пов"язана з рукоділлям, трапилася з вами?
Чесно намагалась згадати таку, але так нічого й не прийшло в голову. Ну хіба коли я пошила овечку, а її обзивали то коровою, то осликом :)


3. Якби ваші близькі засуджували ваше заняття рукоділлям, не сприймали його серйозно, говорили, що вам "нічим зайнятися" - ви б покинули своє хоббі?
Ну як я вже сказала,  моє рукоділля тісно переплітається з основною роботою, тому уявити таку ситуацію важко. Але я піддаюся впливу, особливо зі сторони близьких, їх думка мені важлива, тому не знаю чи покинула би, але задумалась би точно.

Дякую за запитання, Оксанко. Приємно було згадати як все починалось :). Ловіть і мої три запитання:
1. У всіх буває "криза жанру" :). Що ви робите тоді? Де шукаєте натхнення? Що Вас надихає щодня?

2. Хто Вас познайомив з блогами? Хто надихнув розпочати власний?

3. Як Ви уявляєте собі свій ідеальний день рукодільниці? Чи часто він у вас буває або що заважає йому бути таким?

 Свої запитання я хотіла би адресувати таким відомим дівчаткам:
Наталочці ( heartmade)
Kristina (For you)
Юлі (Уголочек моего творчества)
Буду вдячна, якщо знайдете час відповісти на них.