про все

І знову пройшла купа часу відтоді як я востаннє писала. ПЧ потроху розбігаються, але приходять нові, яким я дуже рада. Останній місяць був важким і напруженим як і для всіх. Мене просто паралізувало. Стан напівдепресивний. Ні про яке рукоділля мова не йшла, бо для нього потрібне натхнення, а я його як не намагалась знайти, все ніяк. Вишиваночку з попереднього посту я якраз закінчила до тих страшних подій, але знову віддала не сфотографувавши. Сподіваюсь, що на Великдень наша родина збереться і я зможу сфотографувати всіх трьох дівчаток у вишиваночках, от тоді й похвалюсь.
А поки що готуюсь до змін в житті, бо вони відбуваються не лише в моїй країні, але й у мене особисто. "Раптово", після 4-ох років декретної відпустки, я виходжу на роботу. При чому на нове місце. Хоч робота та сама, боюсь, бо здається, що вже геть нічого не пам"ятаю. Сподіваюсь, що все буде добре. Навряд чи я тепер матиму час на рукоділля, але робота в мене творча, тому сумувати не доведеться.

Ну і щоб вам не було сумно читати купу букв, покажу що я робила останній місяць: дістала з небуття свою хатинку і потрошку колупаю. Це саме те, що потрібно: життєрадісні кольори і бездумне тикання голкою

 Готово вже більше половини. Іде важкувато, бо розівчилась вишивати на Аїді і без пялець. Тому натянула на пяльця, але тканина цупка, то іноді руки німіють. Такі жертви :)

Розчарована в нитках Анхор. Вишиваю ними не вперше, але раніше такого не помічала: перетираються дуже швидко і швидко втрачають блиск.

Швидко закінчити точно не обіцяю, але сподіваюсь, що ще на два роки задоволення не розтягну.

Дякую усім, що ви в мене є. Я вас люблю ♥♥♥